Польські танки Leopard: проблеми та досвід експлуатації в польських ЗС

NMFTE

Передмова від автора перекладу

На тлі заяви Дуди, що Польща разом з партнерами надасть Україні свої танки Leopard 2 підвищують інтерес та зацікавленість громадськості в історії цих машин. Вважаємо корисним розповісти про неї та проблеми, що спідкали польську армію в процесі експлуатації. Від себе хочеться додати, що прецедент надання нам тяжкої бронетехніки західного виробництва - найважливіше в цій історії з передачею Leopard’ів. Оригінальний же текст можете прочитати тут, написаний він англійською й публікація датована 15 грудня 2022 року.

Вступ

Закінчення холодної війни та підписання наприкінці 1990 року Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ) призвело до скорочення бронетанкових арсеналів. На той час польські збройні сили мали у своєму розпорядженні близько 2800 танків, в тому числі 2100 Т-55, які у великих кількостях були модернізовані до стандарту Т-55АМ, та близько 700 Т-72. 1994 рік же ознаменувався початком виробництва танка PT-91 Twardy, який був модернізацією танка Т-72. У період з 1994 по 1997 рр. було виготовлено 92 серійні танки, а в 1997-1998 рр, 27 були модернізовані до PT-91M, в період з 1998 по 2002 роки ще 113 були до приведені стандарту PT-91MA1. В той же час, протягом останнього десятиліття 20-го століття та на початку 21-го століття всі Т-55 були зняті з озброєння, що суттєво знизило бронетанковий потенціал польських збройних сил до приблизно 850 Т-72 та PT-91, хоч й нових, але навіть на той час не найсучасніших у порівнянні як із західноєвропейськими, так і з російськими зразками. Проблемою були також не надто технічно досконалі боєприпаси 3БМ-15, які не тільки не подолали, але й фактично поглибили вже існуючий технологічний розрив. У 1997 році у зв'язку з підготовкою Польщі до вступу в НАТО був прийнятий "План модернізації збройних сил на 1998-2012 роки" ("Армія 2012"), який передбачав скорочення чисельності військовослужбовців та інтеграція армії зі структурами НАТО. Але оскільки фінансування здійснювалося лише частково, зміни відбувалися повільно. Прорив же стався у 1999р, коли Польща вступила до НАТО, що стало поштовхом до подальших змін у сфері національної безпеки та модернізації польських збройних сил. Саме тоді Міністерство оборони ФРН вперше запропонувало поставити Польщі танки Leopard 2A4. Це був єдиний варіант швидкого і ефективного нарощування потенціалу польських бронетанкових сил. Однак, незважаючи на те, що цей задум був реалізований, схоже, що ним не скористалися так, як належало б.

Танки Leopard 2

У 20-му столітті Німеччина зробила величезний внесок у проектуванні та застосуванні бронетанкової техніки. Програні світові війни, хоч і щоразу серйозно зменшували можливості німецької промисловості, в кінцевому підсумку так і не призвели до її повного знищення. Щоразу німецька технічна думка відроджувалася, в результаті чого з'являлися пропозиції щодо нових зразків, конкурентоспроможних у порівнянні зі своїми аналогами в інших арміях. Історія німецьких танків "Леопард" бере свій початок у 1960-х роках. В середині десятиліття, після декількох років величезних конструкторських зусиль та випробувань, перші танки Leopard 1, побудовані у класичній для танків компоновці, покинули заводські цехи. У порівнянні з іншими основними бойовими танками (ОБТ) 1960-х років, "Leopard-1", який випускався з 1965 по 1979 роки - виділявся насамперед своєю високою маневреністю. Це було пов'язано з його вдосконаленою силовою установкою, що складалась з дизельного двигуна Daimler-Benz MB 838 CaM 500 потужністю 830 к.с. і трансмісії ZF 4 HP 250. Броня танка була відносно слабкою, оскільки, згідно з німецькою доктриною, живучість повинна була забезпечуватися в першу чергу за рахунок мобільністі. На озброєнні танка стояла гармата L7A3 калібру 105 мм, виготовлена за британською ліцензією, що було досить непоганим варіантом для того часу. На відміну від багатьох німецьких зразків часів Другої світової війни, Leopard 1 був успішним зразком. Завдяки тривалому періоду випробувань, це був досконалий танк, з низьким рівнем відмов, високомобільний, але характеризується високою витратою пального. Досвід, отриманий на етапах проектування, розгортання та експлуатації став міцним підґрунтям для розробки абсолютно нової конструкції танка. В результаті ним став "Леопард-2". Роботу над танком було доручено компанії Krauss-Maffei. 4 жовтня 1979 року було прийнято першу серійну машину і танк Leopard 2 був символічно прийнятий на озброєння Бундесверу. Leopard 2A0 став першим західним танком, що належить до так званого третього покоління. Перша серія машин була виготовлена в 1979-1980 роках, всього було випущено 380 танків. 1982 же ознаменувався початком виробництва дещо модифікованої версії, що отримала позначення А1. До 1983р, було випущено 750 танків моделі А1, двома партіями. Паралельно з виробництвом машин А1, перша виробнича партія отримала модифікації, які потім отримали позначення А2. Наприкінці 1984 року почалося виробництво Leopard 2A3, до грудня 1985 року було виготовлено 300 танків. На той момент у виробництво надійшла найчисленніша серія - Leopard 2A4, з часом всі попередні моделі були також модернізовані. У період з 1985 по 1992 рік 695 одиниць було виготовлено чотирма партіями; ці танки характеризувалися значно вищим рівнем захисту і забезпечували більшу живучість екіпажу завдяки змінам у броні та впровадження системи пожежогасіння. Крім того, Leopard 2A4 оснастили цифровими балістичними обчислювачами, а на останню партію (75 машин) встановили датчик теплового вигину ствола. У 1987 році в Німеччині з'явилася концепція модернізації Leopard 2. В результаті проведених досліджень і розробок, дослідно-конструкторські роботи призвели до появи Leopard 2A5. Перша машина 2А5 надійшла на на озброєння Бундесверу 30 листопада 1995 року. Протягом декількох років 285 машин було модернізовано до версії А5, з них 160 стали в майбутньому наступною версію - А6. Найновішою ж версією танка є А7. Leopard 2A4/2A5 будувався за традиційною конструктивною схемою. Як корпус, так і башта зварні. Довжина корпусу Leopard 2 становить 7,72 м, або 9,67 м з гарматою. Танк має ширину 3,75 м і 2,79 м у висоту. Дорожній просвіт становить 490 мм. Бойова маса машини становить 55 т. Екіпаж танка складається з чотирьох чоловік: командира, механіка-водія, навідника та заряджаючого. Основне озброєння Leopard 2A4/A5 - гладкоствольна гармата калібру 120 мм, довжиною 44 калібрів (RH120 44). Leopard 2 мав важке бронювання. Це був перший серійний танк, що мав бронювання, яке до середини 1980-х років забезпечувало ефективний захист від підкаліберних боєприпасів, що використовувалися іншими арміями, в першу чергу збройними силами Радянського Союзу. За оцінками, на найкраще захищених ділянках, броня моделі А4 може зупинити кумулятивні снаряди, здатні пробити 600-700 мм сталі. Важливою перевагою Leopard 2 залишається мобільність. Танк має потужний дванадцятициліндровий двигун рідинного охолодження MTU MB 873 Ka-50. Двигун має робочий об'єм 47,6 л. Його потужність складає 1100 кВт (1500 к.с.) при 2600 обертах за хвилину.

Перший танк Leopard 2 в польскій армії

18 лютого 2000 року, 10-та бронетанкова кавалерійська бригада імені генерала Станіслава Мачека була підпорядкована 7-й бронетанковій дивізії Бундесверу та увійшла до складу Об’єднаного корпусу швидкого реагування. Однак забезпечення повної оперативної сумісності без стандартизації бронетанкової техніки, логістики, засобів зв'язку та управління і, нарешті, процедур було неможливим, а це означало, що необхідна ґрунтовна і дороговартісна модернізація. 25 травня 2001 року польський парламент ухвалив "Закон про реструктуризацію і технічну модернізацію, а також фінансування Збройних Сил Польщі на 2001-2006 роки", який зобов'язував серед іншого, Міністерство національної оборони підготувати "Програму реструктуризації та технічної модернізації Збройних Сил Польщі на 2001-2006 роки", робота над якою велася з 2000 року. Окрім скорочення чисельності військовослужбовців, програмою передбачалася модернізація збройних сил Польщі. А саме вона передбачала модернізацію танків Т-72 до стандартів НАТО шляхом заміни радянської 125-мм гармати на 120-мм (що поки що не було реалізовано) та придбання нових танків . Федеративна Республіка Німеччина, яка зробила пропозицію щодо постачання танків Leopard 2A4 для 10-ї окремої танкової кавалерійської бригади, стала партнером. Аргументи на користь цього придбання неодноразово наводив тодішній міністр оборони Єжи Шмайдзінський. У своїй відповіді на запит депутата Станіслава Дуляса, він, зокрема, заявив, що "[...] танк PT-91 виробництва BUMAR-Łabędy є вдосконаленою версією танка Т-72, який був побудований в Польщі за ліцензією, отриманою від колишнього Радянського Союзу. Бойовий потенціал же залишився практично незмінним. Це, безперечно, дуже гарний виріб з точки зору дизайну. Однак, це не змінює того того факту, що він щонайменше на одне покоління відстає від танкової бронетехніки, яка виробляється в країнах НАТО. Крім того, можливості модернізації Т-72 до PT-91 обмежені через стан стволів у решті танків, які не придатні до використання через їх зношеність, а також певних проблем з тепловізорами. Крім того, ці деталі неможливо виготовити. Вартість модернізації одного танку на сьогодні становить 5,5 млн злотих. Це означає, що за значних витрат бойові можливості підвищуються лише несуттєво [...]". Незважаючи на тиск з боку представників польської оборонної промисловості, які виступали проти рішення щодо купівлі німецьких танків, вже у 2001 році польські фахівці зі Свентошова розпочали стажування в німецьких центрах у Мюнстері, Аахе, Дюссельдорфі та в підрозділах 7-ї бронетанкової дивізії у Вольфхагені, що поблизу Касселя. До кінця того ж року загалом було підготовлено 52 командири та інструктори, 15 водіїв та 49 тиловиків. 29 січня 2002 року в Берліні Міністр оборони Польщі Єжи Шмайдзінський та міністр оборони Німеччини Рудольф Шарпінг підписали угоду про постачання Польщі 128 танків Leopard 2A4 з надлишків Бундесверу, кілька десятків тисяч комплектних боєприпасів ринковою вартістю біля 55 млн євро, а також близько 200 одиниць техніки підтримки і логістики, а також підготовку 492 польських солдатів. 29 квітня, у свою чергу, було укладено угоду №. GER - BMVg-Number Q/A15A/1A025/1B141 та POL - 160/U/1 між міністром оборони Республіки Польща та міністром оборони Федеративної Республіки Німеччина про постачання озброєння та військової техніки. Крім того, Польща мала б отримати можливість виробляти на своїх заводах сучасні 120-мм снаряди та здійснювати ремонт, а також вести переговори про налагодження співпраці з німецькою оборонною промисловістю за окремими напрямами, пов'язаними з покращенням взаємосумісності німецької та польської військової техніки. Однак жодних чітких декларацій тоді зроблено не було.Укладені угоди стали основою для розробки нової комплексної програми підготовки польських фахівців та започаткування процесу сертифікації танків з числа 600 одиниць техніки, запропонованих Німеччиною. У підсумку польська комісія відібрала 6 танків 1985 року випуску, 96 танків 1986 року випуску та 26 танків 1987 року випуску. Ці танки мали пробіг менше 2 тис. км, а їх знос оцінювався від 20% до 30%, оскільки більшість з них перебували на довготривалому зберіганні протягом декількох років, і лише деякі з них експлуатувались армією. Вартість придбання становила від 90 до 100 млн польських злотих, що мало покрити в першу чергу витрати, пов'язані з розконсервацією та транспортуванням поставленої техніки. У червні 2002 року було відновлено підготовку польських військових. Солдати, які пройшли підготовку у 2001 році продовжили навчання на тренажерах у навчальному центрі бронетанкового корпусу в Мюнстері, а потім пройшли польову підготовку. У липні вони були направлені до 64-го танкового батальйону у Вольфгагені для ознайомлення з технікою, яка готувалася до надходження на озброєння польських збройних сил. Тоді ж розпочалася підготовка до транспортування перших 15 машин до 1-ї танкової роти 1-го батальйону 10-ї бронетанкової бригади у Свентошуві. Вони прибули залізницею 7 та 8 вересня разом з 30 вантажівками "Mercedes 1017” , 10 Unimog 435s та двома Geländewagens. 16 вересня за участю Президента Республіки Польща та Головнокомандувача Збройних Сил Польщі Олександра Кваснєвського, Федерального міністра ФРН Петера Штрука, Міністра оборони Республіки Польща та ще ряду поважних осіб з німецької сторони, відбулась символічна передача танків. Протягом наступних кількох місяців на озброєння 10-ї окремої танкової кавалерійської бригади надійшли чергові партії танків Leopard 2A4, а також допоміжної техніки та боєприпасів; водночас тривала підготовка особового складу у ФРН. У січні підрозділ у Свентошуві отримав загалом понад 40 танків Leopard 2A4; до липня ця кількість зросла вдвічі, а восени прибули додаткові машини. Загалом бригада отримала 116 танків. Вони увійшли до складу обох танкових батальйонів 10-ї бронетанкової кавалерійської бригади. 21 жовтня на ремонтній базі в Унтерлюсі під Бременом польські фахівці прийняли останній танк. Після доукомплектування танками "Леопард" частини у Свентошуві, 12 машин були відправлені до Центрів підготовки у Познані та Вендзині. Постачання боєприпасів до Польщі було завершено в червні 2003 року. Поставка перших німецьких машин для 1-го танкового батальйону восени 2002 року та підготовка особового складу дозволили отримати перший досвід експлуатації танків Leopard 2A4 дуже швидко. У період з 9 по 23 листопада екіпажі 30 танків Leopard разом з німецькими танкістами з 64-го бронетанкового батальйону тренувалися удосконалювати взаємодію на полігоні Сухопутних військ у Жагані; ці польові навчання пройшли під кодовою назвою Arcade Fusion 02. Під час навчань, окрім стрільб, обидві роти відпрацювали контратаку із застосуванням танків. 13 листопада, коли навчання ще тривали, бригада отримала сертифікат, що підтверджує про досягнення рівня, що дозволяє діяти у складі Об'єднаного корпусу швидкого реагування. Навесні 2003 року завершився процес переоснащення 1-го танкового батальйону. Він отримав загалом 53 танки "Леопард" 2А4 разом з іншим супутнім обладнанням. Офіцери-танкісти пройшли повну підготовку, кульмінацією якої стали двотижневі польові навчання наприкінці квітня - на початку травня. Окрім відпрацювання взаємодії з підрозділами повітряної кавалерії та десантниками, а також з бойовими вертольотами Мі-24В, танкісти відпрацьовували взаємодію батальйону з артилерією і саперами. Ці польові навчання підтвердили очікувану високу маневреність машин та їх бойові характеристики, в тому числі високу ефективність ведення вогню, як вдень, так і вночі. Проведені навчання включали виконання стрільб танковим взводом по реактивних пускових установках, встановлених на відстані 2400 м, ведення вогню ротою танків в обороні вдень та вночі (екіпажі знищили 49 з 54 цілей) та ведення вогню в наступі двома ротами танків (знищено 38 з 42 цілей, встановлених на відстанях від 700 до 2500 м). За доповіддю командира бригади, танкісти змогли знищити практично будь-яку ціль, розташовану на відстані 2,5 км, з першого пострілу, а час здійснення першого пострілу не перевищував 15 с після виявлення цілі. Як підтвердив на засіданні парламентського Комітету з питань національної оборони командир бригади генерал Станіслав Самол, польові навчання довели, що 1-й батальйон зі Свентошова був на той час єдиним підрозділом Сухопутних військ, здатним ефективно боротися проти ворога вночі. Він також зазначив, що, як і очікувалося, танки виявилися дуже економічними у порівнянні з PT-91: "[...] Танковий батальйон, оснащений 40 танками PT-91, потребував 60 тонн пального для проведення таких же навчань. Навчання проводилися в тих же умовах, в яких використовувалися 53 танки "Леопард". Вони ж в свою чергу витратили 39,5 тонн дизельного пального. Можна зробити висновок, що з новими танками на підготовці ми зекономили приблизно 1/3 пального. За 10 місяців експлуатації техніки та тренувань у нас не було жодного випадку виходу з ладу двигунів, коробок передач. На танках, які використовувалися раніше, такі поломки траплялися періодично, що призводило до додаткових витрат". Економія коштів очевидна при розгляді 2001-2003 років. У 2001 і 2002 роках витрати на утримання танків PT-91 становили близько 105 млн. злотих. У 2003р, коли один батальйон був переозброєний на танки Leopard 2A4 в першому півріччі, а інший батальйон переозброївся лише в кінці року, витрати на утримання скоротилися на 20%. За оцінками командира бригади, в кінцевому підсумку економія повинна була досягти 50%. Бригадний генерал Олександр Самол підкреслив, що лише за рахунок цього вдалося досягти значної економії коштів на утримання техніки. Самол підкреслив, що лише тактична і вогнева підготовка батальйону танків PT-91 коштує майже 3 мільйони злотих, в той час як така ж підготовка з танками Leopard коштує лише 1,4 млн злотих. Наступним етапом підготовки та злагодження підрозділів бригади, пов'язаним з використанням нової техніки стали тритижневі навчання, що відбулися в жовтні 2003 року в Центрі підводної підготовки "Біла Гура" поблизу Кросно Оджанського. В центрі підводної підготовки поблизу Кросно Оджанського відпрацьовувалися навички використання танків Leopard у повному зануренні при форсуванні водних перешкод, а також взаємодія з іншими підрозділами були перевірені на практиці. Це був один з останніх етапів підготовки військовослужбовців бригади, яка наприкінці року досягла повної бойової готовності. Разом з 128 танками Leopard 2A4 було придбано повне додаткове обладнання для підрозділів управління та технічного забезпечення, а також навчально-тренувальне обладнання: 10 машин технічної підтримки Bergepanzer (BPz) 2A2, 6 бронетанкових мостів Brückenlegepanzer-I Biber, 16 броньованих санітарних машин на шасі БТР M113, 19 M113/M577 для облаштування командних пунктів, 25 автомобілів підвищеної прохідності Mercedes-Benz GD290 Wolf підвищеної прохідності, 91 5-тонна вантажівка Mercedes-Benz 1017, 29 2-тонних вантажівок підвищеної прохідності Mercedes-Benz Unimog 1300L, 6 тралів для перевезення важкої техніки, а також 57 навчальних тренажерів та обладнання, у тому числі 3 тренажери стрільби ASPT та 48 лазерних систем AGDUS. Крім того, Польща отримала кілька десятків тисяч боєприпасів. Німеччина також взяла на себе зобов'язання навчати солдатів за власний кошт. Незабаром після цього офіцери, унтер-офіцери і технічний персонал були відправлені на численні курси і тренування до Німеччини; розпочався також процес підготовки польських інструкторів. Загалом підготовку в німецьких центрах пройшли близько 1000 осіб.

Більше Leopard 2 для польскої армії

24 червня 2003 року, у зв'язку з повною непідготовленістю тилових структур до роботи з сучасною технікою, було укладено додаткову угоду між міністерствами оборони Республіки Польща та Німеччини про включення бронетанкової бригади до системи тилового забезпечення Бундесверу. Спочатку замовленням комплектуючих займалися німецькі фахівці, які були включені до складу 10-ї бригади фактично на постійній основі. З часом ці повноваження були передані передані польським фахівцям. Протягом майже 8 років Польща навіть отримувала запчастини за пільговими цінами, однак через кілька років їх стало не вистачати, особливо тих, що стосувалися системи управління вогнем та стабілізації гармати. Крім того, Німеччина передала комплект ремонтного обладнання та інструментів для обслуговування машин у складі підрозділу - MES-1/2/3 та частково MES-4. Вартість переданого Німеччиною обладнання Німеччиною склала близько 1,5 млрд злотих; ця цифра була б значно вищою, якби було враховано підготовку особового складу. Лише у 2010-2014 роках кошти, витрачені як відшкодування витрат на закупівлю Бундесвером матеріально-технічних ресурсів та надання послуг в рамках німецької системи логістичного забезпечення склали 75,26 млн. злотих. Ця цифра не включає техогляд F6 та пов'язані з ними ремонти, виконані німецькими компаніями у співпраці з польськими в рамках укладених угод. Перші більш капітальні ремонти танків Leopard 2A4 були проведені лише у 2011 році і стосувались вони 30 танків, роботи були проведені фахівцями компанії WZM S.A. у Познані. Весною 2007 року, після кількох років такої собі стагнації, тема придбання нових танків Leopard 2А4 для польських збройних сил знову постало на порядку денному. У березні міністр оборони Александер Щигло зустрівся з послом Німеччини у Варшаві для обговорення цього питання і говорив про можливу закупівлю 123 танків для 34-ї бронетанкової кавалерійської бригади в Жагані. Обговорення також стосувалося питань передачі технологій та потенційної участі у майбутній модернізації, тобто тих питань, які не були достатньо з'ясовані у 2002 році. Однак Німеччина не захотіла передавати техніку польській бригаді без конкретних положень, які б гарантували, що їхня збройова промисловість буде залучена до обслуговування і майбутньої модернізації поставленої техніки. Це викликало значні заперечення з боку польської оборонної промисловості, що розпалила дискусію про безглуздість закупівлі танків Leopard та необхідність модернізації PT-91. Міністерство оборони, яке на той час визначило пріоритетом утримання польських військових контингентів, відправлених за кордон, відмовилось стверджуючи, що це було зроблено з економічних причин. На це рішення також значною мірою вплинуло переконання деяких військових офіцерів у тому, що зобов'язання щодо оснащення однієї бронетанкової бригади технікою, яка гарантує інтеграцію з арміями західних країн-членів НАТО, були виконані, а кількість танків, що є у розпорядженні Польщі, є достатньою. Саме в той час, коли вирішувалася доля закупівлі додаткових танків Leopard 2A4 Генштаб працював над "Програмою розвитку польських збройних сил на 2009-2018 роки". Вона передбачала поступове скорочення бронетанкового потенціалу польських збройних сил, а саме виведення з озброєння близько 200 найстаріших танків Т-72 та Т-72А. Більше того, не планувалася модернізацій не лише Т-72, але й всім відомого Twardy, було також припинено закупівлю сучасних бронебійних боєприпасів калібру 125 мм для цих танків. Програмою передбачалося, що до 2018 року на активній службі буде шість батальйонів на Т-72, чотири батальйони на PT-91 та два батальйони на Leopard 2 (прим.ред. польський танковий батальйон налічує 54-58 машин). Однак, згідно з планами 2007 року, розглядався варіант збільшення кількості танків Leopard 2 і очікувалось переозброїти на них ще одну бронетанкову кавалерійську бригаду. Сприятливі обставини для реалізації цього варіанту з'явилися у 2011 році. 2 серпня Томаш Семоняк став міністром оборони Польщі, а невдовзі, у вересні, генерал Вальдемар Скшиповський, який був прихильником придбання танків Leopard, став його радником з питань технічної модернізації. Тим не менш, жодної публічної інформації про такі наміри протягом наступних кількох місяців не з'являлося. Однак на той час було відомо, що Німеччина планує продати Leopard 2A5, а також відкрила можливість придбати Leopard 2A6NL. Саме пропозиція про продаж надлишкових танків Бундесверу зацікавила багато країн, насамперед Фінляндію та Польщу. Це було пов'язано з меншим зносом німецьких машин та можливістю придбати допоміжні машини, навчальне обладнання і боєприпаси. Перші серйозні сигнали, пов'язані із закупівлею танків Leopard 2A5, почали публічно з'являтися після зустрічі міністра Томаша Семоняка з генеральним інспектором Бундесверу генералом Вікером, що відбулася 7 листопада 2012 року. У січні наступного року міністр підтвердив, що Міністерство національної оборони буде зацікавлене в закупівлі танків Leopard 2, а 4 березня тодішній заступник міністра генерал Вальдемар Скшипчак повідомив журналістам, що Польща зацікавлена в придбанні двох батальйонів Leopard 2A4 або A5. Він підкреслив, що Польща отримає танки, швидше за все, ще у 2013 році, і що окрім них, армія зацікавлена в повному переозброєнні бригади, як це було у випадку з 10-ю бронетанковою кавалерійською бригадою. Представники польської оборонної промисловості традиційно виступили категорично проти цієї закупівлі. Думки з цього приводу висловили, зокрема, Станіслав Янас, голова Федерації профспілок спеціальної промисловості, який підкреслив, що за кілька років до цього уряд запевняв польських промисловців, що, окрім завершених на початку століття поставок німецьких танків "Леопард”, інших не буде, а сучасна техніка для армії буде забезпечена вітчизняною промисловістю. Він також піддав критиці дуже повільне залучення польських компаній до обслуговування німецьких танків, оскільки цей процес розпочався лише через десять років після того, як німецькі Leopard 2A4 стали на озброєння в польському війську. У вересні 2013 року в інтерв'ю для сайту Defence24 Станіслав Янас сказав: "[...] А тепер ми чуємо, що Польща має намір придбати ще 105 танків Leopard. Для нас це дивно, оскільки Польща має концепцію створення нового танку, і хоча він не зійде з конвеєра ще кілька років, але ж мова йде про вітчизняну розробку, яка має стати відповіддю на заяви Міністерства про те, що вже у 2016 році армія потребуватиме нового танка і промисловість готова задовольнити цю потребу. На мою думку, та кількість танків "Леопард", яку ми маємо зараз, є достатньою, звідси і протидія з боку профспілок". Закупівля танків Леопард 2А5, безперечно, стала несподіванкою для багатьох, особливо в той час, коли бюджет Міністерства оборони зазнав значних скорочень, в тому числі і за однією з ключових програм, пов'язаних з протиракетною обороною. Тим не менш, інформація про закупівлю була позитивно оцінена більшістю експертів, які фахово займаються оборонною тематикою. На додаток до позитивного досвіду від експлуатації цих танків, угода була підкріплена фактичними даними. Експерти вказували, що польська оборонна промисловість не має реальних технічних можливостей для створення сучасної машини з нуля за кілька років, але також зазначили значну роль, яку вона могла б відіграти в модернізації танків моделей А4 і А5 до більш високого рівня. Вони також вказали на чіткі експлуатаційні та сервісні відмінності між німецькими танками Leopard та їх сучасниками Т-72М1, а також новітніми PT-91, стверджуючи про беззаперечну перевагу німецьких машин. Через кілька тижнів, 22 листопада 2013 року, міністр оборони Польщі Томаш Семоняк і федеральний міністр оборони Німеччини Томас де Мезьєр підписали в навчальному центрі Сухопутних військ у Познані “Меморандум про взаєморозуміння і співробітництво в галузі озброєнь”. Угода № IU/238/X-86/ZS/NEG2/DOS/S/2013/371 між Міністром оборони Польщі та Федеральним міністром оборони Німеччини Томасом Майзером у Навчальному центрі Сухопутних військ у Познані про закупівлю на суму близько 183 млн євро чергової партії танків Leopard 2 (119 одиниць) з резервів Бундесверу: 105 Leopard 2A5, 14 додаткових Leopard 2A4 та близько 833 одиниць супутьної техніки. Коли планувалася закупівля танків, тривалий час не було інформації про підрозділ, який їх отримає. Передусім розглядалися два місця призначення: 1-а Варшавська бронетанкова бригада у Весолі під Варшавою та 34-та бронекавалерійська бригада у Жагані. Зрештою було вирішено, що Leopard 2A5 будуть направлені до Жаганя. Ця бригада разом з 10-ю бронетанковою кавалерійською бригадою, яка використовує Leopard 2A4, складають основу 11-ї бронетанкової кавалерійської дивізії ім. короля Яна ІІІ Собеського в Любуші; таким чином, це рішення не лише підвищило її можливості в плані ведення бойових дій і співпраці, але й полегшило логістику і підготовку, а також значно скоротило експлуатаційні витрати. На рішення також вплинула близькість польового навчального комплексу Жагань - Свентошув, до складу якого входить навчальний центр, який спеціалізується на “Leopard", також має в своєму розпорядженні навчальні засоби, наявні склади паливно-мастильних матеріалів та гаражі в Жагані, здатні зберігати весь комплект техніки, в т.ч. допоміжні транспортні засоби. Таким чином, незважаючи на заперечення Генерального штабу, який стверджував, що 34-та бригада недостатньо укомплектована, маючи лише 26% від необхідної кількості військовослужбовців від необхідної кількості військовослужбовців у 2014 році, було прийнято рішення про переозброєння бригади в Жагані танками Leopard 2A5. Для забезпечення належної оцінки придбаної техніки були створені групи польських експертів, які повинні були оглянути техніку. Приймання тривало від півтора до шести місяців. Поставлена техніка була технічно справною і мала всі необхідні комплектуючі. Приймальні комісії не зафіксували жодного факту поставки техніки з пошкодженими приводами. Не виявлено також пошкоджених гарматних стволів, а їх знос в середньому становив від 30% до 50%. З цієї причини танки змогли танки змогли вступити в стрій та розпочати регулярний експлуатаційний цикл одразу після постачання до польських збройних сил, без жодних додаткових заходів. Перша партія "Леопардів" 2А5 була направлена до Польщі залізничним транспортом навесні 2014 року. 16 травня 34-а бронетанкова кавалерійська бригада отримала понад десять танків. Під час урочистої церемонії прийняття, бригадний генерал Ярослав Міка, командир бригади, заявив, що "11-та бронетанкова бригада ім. Любуша є єдиним з'єднанням у Збройних Силах, яке можна назвати "важкою дивізією". Досі її бойовий потенціал визначала, насамперед, 10-а бронетанкова кавалерійська бригада, яка має на озброєнні, серед іншого, танки Leopard 2А4, та 17-ю Великопольською механізованою бригадою, яка має у своєму розпорядженні колісні БТР "Росомаха". Завдяки новій техніці, тепер до цих сучасних підрозділів польських збройних сил приєднається 34-а бригада". Наступна партія прибула до Жаганя через кілька тижнів. 6 червня PKP Cargo доставила 49 танків Leopard 2A5, які були оперативно доставлені до частини. 16 жовтня третім транспортом прибуло ще 14 Leopard 2A5. До кінця року на озброєння польських збройних сил надійшов 91 танк Leopard 2A5/A4 (77 Leopard 2A5 і 14 Leopard 2A4), а також 654 одиниці допоміжної техніки. Незважаючи на певну “турбулентність” з німецького боку та протести окремих політиків з вимогою розірвання контракту, поставки були продовжені і в наступному році. Остання партія Leopard 2A5 прибула до складу 34-ї бронетанкової бригади в Жагані 27 листопада 2015 року. Загалом, у 2015 році було отримано 28 танків Leopard 2A5 та 179 одиниць спеціалізованої техніки. Після того, як перші танки Leopard 2A5 були прийняті, перш ніж їх можна було ввести в експлуатацію вони повинні були пройти нормативні перевірки, а також повинні були бути зареєстровані. Однак перед цим розпочалася інтенсивна підготовка екіпажів в навчальному центрі в Свентошуві. Першими солдатами, які були направлені на навчання, стали ті, хто вже був сертифікований для керування попередньою версією “Леопардів”. 1 жовтня 2014 року розпочався 36-місячний цикл підготовки військовослужбовців 1-го танкового батальйону "Брабант", метою якої є освоєння нової техніки та злагодження екіпажів і підрозділів. У лютому-березні 2015 року чотири танкові роти, рота управління і рота тилу взяли участь у польовому вишколі. Загалом було задіяно 300 офіцерів-танкістів та 18 танків Leopard 2A5. Офіцери-танкісти відпрацьовували зайняття вогневих позицій в обороні, перехід в атаку і ведення вогню в різних умовах, а також взаємодію з ротою матеріально-технічного забезпечення. Після завершення вогневих вправ, військовослужбовці приступили до програмної підготовки у своєму батальйоні. Це були не лише заняття на тренажерах у вересні, але й спеціалізовані польові заняття, під час яких вони виконували, зокрема, бойові марші з веденням вогню та управлінням боєм. Екіпажі танків Leopard 2A5 також проходили підготовку в центрах Бундесверу, а саме: у 393-му танковому батальйоні "Тюрінген Лоу" у Бад Франкенхаузені в Тюрінгії та у Пфреймді у Баварії. 12 жовтня 2015 року на польовому полігоні в Оржиші розпочалися міжнародні маневри "Дракон-15", які триватимуть протягом двох тижнів. У них взяли участь 100 офіцерів-танкістів зі складу 34-ї танкової кавалерійської бригади та задіяли 15 танків Leopard 2A5. Рота під командуванням капітана Марціном Вдовяком, входила до складу групи, сформованої 17-ю Великопольською механізованою бригадою. Протягом наступних місяців тривав процес підготовки та переозброєння бригади танками Leopard 2A5. Несподівано у 2016 році Міністерство оборони вирішило вивести Leopard 2A5 зі складу 34-ї бронетанкової кавалерійської бригади і направити їх до 1-ї Варшавської бронетанкової бригади, що дислокується у Весолі під Варшавою. Вони замінили там танки PT-91, які в свою чергу були направлені до 15-ї механізованої бригади в Гіжицьку. А Жагань отримала зношені танки Т-72. Це рішення викликало багато суперечок серед офіцерів та експертів з питань національної безпеки через сумнівне розташування частини в контексті використання техніки в разі потенційного конфлікту, а також через те, що частина жодним чином не була підготовлена до отримання цієї техніки. Вона не мала ні польового полігону, ні майстерні, ні навіть відповідних гаражів. Ще однією проблемою був кадровий голод. Тим не менш, рішення мало своїх прихильників. Одним з найбільших прихильників нового місця служби цих танків був генерал-лейтенант Богуслав Самол, колишній командир 10-ї бронетанкової кавалерійської бригади і багатонаціонального корпусу Північний Схід. У 2018 році під час інтерв'ю для сайту Defence24 він сказав: "[...] Рішення перевести танки Leopard 2 до Весоли потрібно було приймати одразу в момент їх у 2013 році. Підрозділ у Жагані, який їх отримав, ніколи не був повністю укомплектований, а частина солдатів була переведена до неї з іншої бригади 11-ї дивізії, що знизило її боєздатність". У 2017 році за кілька місяців було підготовлено 217 офіцерів-танкістів, а 58 танків направлено до Весола: 44 Leopard 2A5 і 14 Leopard 2A4, які увійшли до складу новоствореного 1-го танкового батальйону. 20 грудня процес формування батальйону був офіційно завершений. Друга половина 2019 року стала вирішальною у процесі нарощування бойових спроможностей 1-ї Варшавської бронетанкової бригади. Наприкінці серпня бригаду було включено до складу новоствореної 18-ї механізованої дивізії з командуванням у Седльце, а в середині листопада було остаточно підписано контракт на будівництво 128 гаражів разом з іншою супутньою інфраструктурою для обслуговування техніки. Нарешті, після двох років підготовки і злагодження окремих елементів 1-го батальйону, на польовому навчальному центрі Сухопутних військ "Демба" підрозділ пройшов сертифікацію, організовану в рамках навчань під умовною назвою "Лампарт-19". Окрім перевірки кваліфікації офіцерів-танкістів, перевірялися також дії на командному та штабному рівнях. 2-й танковий батальйон пройшов атестацію через рік, під час навчань під кодовою назвою "Лампарт - 20"

Висновки

У зв'язку зі вступом Польщі до НАТО та необхідністю модернізації військової техніки, а також при значному спротиві з боку вітчизняної промисловості, у 2002-2003 роках було закуплено 128 танків "Леопард" 2-4 з надлишкового парку Бундесверу для польських збройних сил. Хоча ці танки не були новими, їх стан був дуже добрий, і машини не потребували капітального ремонту протягом наступних 10 років. Це дало можливість переозброїти 10-ту бронетанкову кавалерійську бригаду, а також повернуло польському танковому парку загальну кількість приблизно в 1000 танків. Після динамічного та ефективного впровадження танків Leopard до складу польських збройних сил, спостерігався явний спад в експлуатації цих машин і підготовці екіпажів; закупівля нових танків також була припинена. Постійна зміна концепцій і пов'язана з цим відсутність планових, довгострокових дій визначали напрямок розвитку вітчизняних бронетанкових військ більше десяти років. Лише у 2014-2015 роках стало можливим придбати ще 14 Leopard 2A4 та 105 новітніх Leopard 2A5, які спочатку були направлені до 34-ї бронетанкової кавалерійської бригади, а потім, через кілька років, дещо несподівано передані до 1-ї Варшавської бронетанкової бригади. Придбання 142 танків Leopard 2A4 та 105 танків Leopard 2A5, разом з понад тисячею інших допоміжних машин, з ресурсів Бундесверу, поки що складний і неоднозначний для декого процес, значно збільшив бронетанковий потенціал Польщі. Тим не менш, ця багаторічна програма виявила й інші численні проблеми, в тому числі пов'язані з технічними можливостями польської промисловості, забезпеченням матеріально-технічного забезпечення, а також недостатньою сервісною та навчальною підтримкою. Ці майже два десятиліття також чітко проявилася відсутність послідовності в діях і реалізації планів, пов'язаних з технічною модернізацією армії, а також їх високу залежність від політичних змін, що відбуваються в країні. Відсутність чітких та рішучих дій в рамках переоснащення польських збройних сил на танки 3-го післявоєнного покоління та прийняття 120-мм гармат як основного озброєння польських танків - упущення початку 21-го століття зараз породжують специфічні питання і проблеми. Це пов'язано з тим, що в кінцевому підсумку виявилося, що кількість придбаних танків Leopard 2 була занадто малою у порівнянні з потребами та очікуваннями. При цьому, якщо на початку 21-го століття можна було придбати до кількох сотень таких машин, то ринок вживаних танків поступово скорочувався, і після 2015 року придбання нових танків "Леопард-2" стало практично неможливим. Як наслідок, у 2018 році розпочався пошук іншої моделі західного танка 3-го покоління для подальшого посилення польського бронетанкового потенціалу. В той же час, значно затягнулася необхідна модернізація танків Leopard 2A4 до стандарту Leopard 2PL. На жаль, з різних причин ця програма значно затягнулася і потребувала численних доповнень та нових графіків. На даний час програма Leopard 2PL знаходиться в стадії реалізації. В той же час, згадані вище спроби, розпочаті у 2018 році, паралельно з танками Leopard 2 придбати інші машини 3-го покоління, протягом декількох років не приносили жодних результатів. Зрештою, у 2021р було прийнято рішення про закупівлю американських танків М1А2, які мали надійти на озброєння 18-ї механізованої дивізії, яка мала бути максимально сумісною в плані оснащення з армією США. При цьому було вирішено, що їх закупівля фінансуватиметься за рахунок позабюджетних коштів. Початок війни в Україні також призвів до раптової активізації корейського варіанту, і у 2022 році було укладено угоду на закупівлю і цих танків. Спочатку вони постачатимуться з Кореї, але планується також їх внутрішнє виробництво (у Познані), але у перспективі планується також їх власне виробництво. Це означає, що у 2022 році польські збройні сили експлуатують або купують та приймають на озброєння три різні танки 3-го покоління - Leopard 2 (моделі A5, 2PL та A4, який знімається з озброєння), M1A2 SEP v3 Abrams та K2

Grzegorz Jasiński